Підвіска і трансмісія

Підвіска відіграє чи не найважливішу роль у формуванні відчуття комфорту під час руху автомобіля. Також вона забезпечує стабільність і керованість руху автомобіля в усіх режимах, на які розрахований певний автомобіль. Справність усіх складових підвіски – запорука її правильної та ефективної роботи. Несправність підіски можна визначити за деякими ознаками:
- сторонні звуки з боку підвіски (скрип, стукіт) під час проїзду нерівностей;
- розгойдування кузова автомобіля після проїзду нерівностей, що не припиняються довше кількох секунд;
- нерівномірне зношування покришок передньої або задньої вісі (у випадку багаторичажної підвіски);
- нестабільність автомобіля на траєкторії, рискання, зміщення з прямолінійної траєкторії руху при відпусканні керма під час руху на рівній прямій ділянці дороги.

Для того щоб запобігти всім вищезгаданим несправностям, потрібно регулярно проводити технічний огляд підвіски автомобіля, а також включати процедуру діагностики ходової частини до регламенту технічного обслуговування. Також не буде зайвим провести додаткову позапланову діагностику після зимово-весняного сезону. Оскільки в цю пору року підвищене навантаження на ходову частину. Варто пам’ятати, що після потрапляння автомобіля у вибоїну на дорозі, що супроводжувалося сильним ударом по ходовій частині і кузову, також бажано зробити позапланову діагностику ходової частини та перевірку кутів встановлення керованих коліс.

Типи нерівномірного зношення шин, що може свідчити про несправність підвіски

За глобальними відмінностями виділяють два типи трансмісій – механічна та автоматична. Вони дещо відрізняються за особливостями експлуатації та характерними несправностями.

Механічна трансмісія потребує більше навичок і майстерності водія, проте дає змогу точніше контролювати поведінку автомобіля. Знаючи характеристики двигуна, що встановлено на автомобіль з механічною трансмісією, можна досягти найбільш ефективного і своєчасного вибору передач. В умовах ожеледиці можна, використовуючи для початку руху другу передачу і більш плавно працюючи зі зчепленням, досягти ефективнішого розгону.

Варто знати, що в багатьох сучасних автомобілях з механічною трансмісією на панелі приладів можуть бути підказки щодо найзручнішого моменту для перемикання передачі на підвищену або понижену. Якщо дотримуватися цих підказок, можна досягти хорошої динаміки руху при низькій витраті пального.

Можливі варіанти підказок на панелі приладів щодо слушного моменту для перемикання передачі

Довгий час суттєвим недоліком автоматичних трансмісій була більша, порівняно з механічною, витрата пального та зниження динаміки розгону. Різниця у витраті пального могла становити до 30–40 %, а час розгону – від 0 до 100 км/год – у автомобілів з автоматичною трансмісією був більший на 3–4 секунди. Проте ці часи давно в минулому.

Сучасні автоматичні трансмісії мають адаптивні програми керування, а передові технічні рішення дають можливість втримати витрату пального на рівні механічних трансмісій. Динаміка розгону в найтехнологічніших авто може бути навіть кращою, ніж на аналогічних автомобілях з механікою. Отже, можна зробити висновок, що автоматичні трансмісії позбулися найсуттєвіших зі своїх недоліків, але залишили і навіть покращили найголовніше – комфорт і простоту керування автомобілем.

Ідеальної трансмісії поки, звісно, немає, адже такі видатні характеристики автоматичних трансмісій забезпечуються складними технологічними рішеннями та великою кількістю контролюючої електроніки. А це, своєю чергою, підвищує вартість таких агрегатів порівняно з механічними трансмісіями, що значно простіші конструктивно, а, отже, – дешевші.

Є декілька простих експлуатаційних правил, що є спільними незалежно від типу автоматичної трансмісії:
- буксирування своїм ходом автомобіля з автоматичною трансмісією заборонено (окрім тих випадків і умов, що дозволені виробником в інструкції з експлуатації), можливе лише нетривале перекочування при положенні селектора КПП у режимі N. Тривале буксирування своїм ходом може зашкодити агрегату и призведе до вартісного ремонту;
- використання режиму P (parking) як стоянкового гальма для протидії скочуванню автомобіля на парковці не допустиме. Цей режим призначений для блокування деталей трансмісії на нерухомому автомобілі в режимі стоянки. Механізми, що забезпечують це блокування, не розраховані довгий час витримувати вагу всього автомобіля. Для забезпечення нерухомого положення автомобіля на стоянці варто використовувати призначену для цієї задачі стоянкову гальмівну систему;
- перемикання режимів роботи АКПП (особливо тих, що призначені для протилежних напрямків руху) необхідно виконувати тільки після повної зупинки автомобіля;
- використовуйте спеціальні режими автоматичної трансмісії (такі як LOCK, SNOW, 2, 1) тільки в умовах, для яких вони призначені;
- уникайте довготривалих пробуксовок. Це може призвести до перегріву агрегату. Якщо автомобіль з АКПП застряг, краще виштовхнути його або витягти на буксирі – це збереже автоматичну трансмісію від перегріву;
- режим N автоматичної трансмісії не є аналогом нейтрального положення механічної КПП, тому не варто їм зловживати, наприклад, у пробках або на світлофорах. Це більшою мірою сервісний режим і в повсякденній експлуатації не потрібен;
- варто ретельно дотримуватися регламентів обслуговування автоматичної трансмісії – це запорука її довгої і безвідмовної роботи.

Враховуючи той факт, що існує багато типів автоматичних трансмісії, що принципово відрізняються за своєю конструкцією (гідротрансформаторна, варіаторна, роботизована), для кожної з них є окремі рекомендації в кожного з виробників. Тому варто уважно ознайомитися з розділом інструкції з експлуатації вашого автомобіля, аби точно знати, як саме правильно експлуатувати ваш автомобіль з автоматичною трансмісією.